Як грамотно давати чайові?

 Для більшості наших співвітчизників момент, коли  в ресторані, трапезу споживання страв та напоїв завершено і офіціант приніс рахунок, - пов'язаний з болісним роздумом: скільки ж залишити на чай?

 Окрема історія - чайові офіціантам. Історично так склалося, що саме в кафе і ресторанах громадяни залишають на чай найбільш вагомі суми, прив'язані, крім того, до розміру рахунку. При цьому чи не в кожній країні існують свої особливості і традиції. Перед тим як відправитися в подорож, їх варто вивчити - хоча б для того, щоб не потрапити в незручну ситуацію.

 У США офіціантам прийнято залишати на чай досить великі гроші. Тут гарним тоном вважаються чайові аж до 25% від вартості замовлення, в залежності від рівня ресторану і якості обслуговування. В Америці працює загальне правило: чим більший і дорожчий заклад, тим більше потрібно залишити на чай. Наприклад, в невеликих забігайлівках і кафе офіціант цілком задовольниться 10% від вартості замовлення. Якщо мова йде про невеликий ресторані - достатньо буде 15%. У хороших закладах відвідувача не зрозуміють, якщо він додасть до чека менше 20-25% від суми замовлення. Ці вимоги навіть зафіксовані в спеціальному меморандумі Національної асоціації ресторанів США.

 І хоча формально виконувати їх необов'язково, залишити офіціанта без чайових - майже те ж саме, що публічно дати йому ляпас і виразити не просто невдоволення якістю сервісу, а справжнє обурення.

 У Японії, навпаки, давати на чай взагалі заборонено. Японці вважають, що обслуговувати за вищим розрядом - це їх обов'язок, і пропозиція винагороди за гарну роботу вони сприймають як образу.

 Такий же підхід до чайових існує в Австралії. Незалежно від того, у великому ви або в маленькому місті перебуваєте, чи відвідуєте казино або престижний нічний клуб, чайові залишати не варто. Більше того, спроба дати на чай може досить часто викликати ворожу реакцію з боку продавця, офіціанта або таксиста.

 Не дуже обтяжливі чайові і в Швейцарії, Голландії та Австрії. Знайомі нашому туристові 10% в цих країнах вважаються розкішшю і навіть марнотратством. Тут прийнято залишати офіціантам 3-6%.

 В Австрії, до речі, існує абсолютно законний спосіб взагалі не платити за рахунком. Якщо ви три рази попросили принести вам рахунок, а офіціант не відреагував, ви маєте повне право вийти із закладу, не заплативши нічого. Правда, на превеликий жаль, забудькуватих офіціантів в цій країні майже не залишилося.

 У скандинавських (Швеція, Данія, Норвегія) ресторанах чайові (7-10%) майже завжди включають у суму рахунку. Тому додаткових вкладень там від відвідувачів не очікують, хоча, звичайно, не образяться, якщо ви залишите декілька монет.

 Самою ж дорогою з європейських країн у сенсі чайових вважається Франція. Чайові по-французьки називаються «пурбуар» (pourboire - буквально: «щоб попити»). У більшості кафе та ресторанів пурбуар включають в рахунок: там є рядок service compris («включене обслуговування») - 15-16% від суми замовлення. Крім того, у Франції прийнято залишати додатково 0,5-1 євро. Їх кладуть у круглу тарілочку, на якій офіціант приносить рахунок.

 Цікаво, до речі, що на півдні Франції офіціанти взагалі не отримують платні за свою роботу і живуть виключно на підношення клієнтів.

 У Німеччині чайові в порядку речей, хоча вони ніде не є обов'язковими. Ні офіціант, ні таксист, ні перукар у додатковій «мзде» не потребують: їх послуги включені в основний рахунок і складають приблизно 5-10%. Тут, до речі, не рідкість, коли в кафе постійного клієнта (їм можна стати вже з третього разу) проводжають безкоштовною чарочкою «на ціпок».

 У Тунісі та Єгипті теоретично можна не платити чайових взагалі - вартість обслуговування включена в рахунок. Однак більшість туристів все ж таки залишають близько 5-10%: некожна людина здатна вистояти під пильним поглядом місцевої обслуги, яка очікує додаткової винагороди.

 В Ізраїлі вистачить 10%, але в більшості інших прилеглих країн зрадіють і 6-7%, в Болгарії, Угорщині та Словенії задовольняться і 5%.

 У Туреччині хорошим тоном вважаються 7-10%. В Італії чайові входять в рахунок і відзначаються спеціальним виразом servizio e coperto («обслуговування і сервіровка») - від 5% до 10% від суми замовлення. На такий же розмір винагороди розраховують португальські та іспанські офіціанти, однак тут чайові в рахунок не включають.

 У Греції з чайовими трохи суворіше. Тут «обов'язковий» внесок становить 10% від вартості замовлення. По-грецьки, до речі, чайові називаються «філодоріма», у перекладі - «дружній подарунок».

 А що у нас? У країнах СНД чайові повноправно увійшли в норму тільки в ресторанах. Загальноприйнятий розмір суми, що залишається «на чай», становить 8-10%, рідко - 15% від рахунку. При цьому в переважній більшості випадків чайові в рахунок не вписуються. Про це, як правило, попереджає напис на чеку, яка говорить: «Винагорода офіціантові вітається, але завжди залишається на ваш розсуд».

 Втім, у ряді закладів (переважно низького рівня) чайові можуть включити в рахунок. У цьому випадку заплатити їх доведеться. Крім того, обслуговування, швидше за все, включать в рахунок при проведенні бенкету.